Перспективи професійного розвитку трудового потенціалу України
Сьогодні в Україні 22,1 мільйона зайнятого населення: при цьому якість пропозицій фахівців на ринку праці не відповідає вимогам роботодавців ані щодо їх професійно-освітньої підготовки, а ні щодо мобільності і економічної активності.
Формування трудового потенціалу і перспективи його розвитку є визначальним для подальшої долі економіки України й створення умов для її переходу на інноваційну модель.
Водночас рівень і якість трудового потенціалу відіграють провідну роль у забезпечені стабільності та конкурентоспроможності економіки країни, а також є основою життєзабезпечення і стабільності у суспільстві.
Науковці стверджують, що якщо ситуація не зміниться, то у 2015 році потреби промисловості у кваліфікованих робітниках у більшості регіонів України задовольнятимуться лише на 30-37 відсотків. Водночас, через трудову міграцію Україна втратила близько 3,5 мільйона особі переважно молодого та середнього віку – найбільш продуктивної частини населення, і третина з них – кваліфіковані фахівці. Тому, на думку і науковців, і державних мужів у сфері розвитку трудового потенціалу України особливу увагу слід звернути на його якість, яка залежить від освітянської галузі. Освіта відтворює трудовий потенціал країни, і водночас - є одним з чинників модернізації економіки, її становлення на інноваційний фундамент.
Забезпечити економіку кваліфікованими кадрами й збалансувати попит і пропозицію робочої сили на ринку праці з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку української економіки можливо лише об’єднавши і скоординувавши зусилля центральних і місцевих органів виконавчої влади, роботодавців та представників освітньої галузі
Розвиток соціального партнерства, залучення роботодавців у процес підготовки, перепідготовки, підвищенні кваліфікації кадрів, оновленню навчально-матеріальної бази навчальних закладів, а також оновленню змісту професійної освіти є надзвичайно важливим для сфери освіти, для її подальшого розвитку.
Сьогодні мережа навчальних закладів, підпорядкованих МОН налічує 941 професійно-технічний навчальний заклад, 347 вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації, 619 – І-ІІ. Маємо 202 вищі навчальні заклади недержавної форми власності, понад 1,5 тисячі навчальних закладів інших форм власності і підпорядкування здійснюють професійну підготовку громадян.
Державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою формується за заявками вищих навчальних закладів і починаючи з 2000 року його обсяги постійно збільшуються. Стабілізувалося і держзамовлення на робітничі кадри – нині воно становить 225 тисяч осіб (50 відсотків від загального контингенту). Проте відсутність прогнозування на загальнодержавному та галузевий рівнях значно ускладнює визначення потреби у підготовка фахівців різного професійного спрямування, удосконалення мережі навчальних закладів та їх перепрофілювання, спеціалізацію.
Протягом останніх років значно знизився й рівень професійної підготовки випускники професійно-технічних навчальних закладів. Це пояснюється тим, що економічне становище підприємств не дозволяє проводити практику учням та студентами в умовах реального виробництва а з іншої сторони матеріально-технічне та кадрове забезпечення системи освіти невпинно погіршується. Фактично понад 80 відсотків навчального обладнання та техніки у проф.-тех.закладах використовується більше, як 25 років. Воно морально та фізично застаріле. Бракує близько однієї тисячі кабінетів і лабораторій, 150 навчально-виробничих майстерень. Через низьку заробітну плату та неналежні соціально-побутові умови з училищ звільняються викладачі та майстри виробничого навчання. Сьогодні не вистачає 15 відсотків майстрів виробничого навчання і 8 відсотків викладачів. Потрібні радикальні зміни як механізму фінансування, так і принципів організації професійно-технічної освіти.
Щоб виправити ситуацію необхідно об ’ єднати зусилля всіх сторін цього процесу. І МОН бачить подальший розвиток стосунків з роботодавцями та іншими соціальними партнерами у напрямі реалізації ряду стратегічних завдань щодо створення якісного трудового потенціалу України. Серед них схвалення Державної програми розвитку професійно-технічної освіти на 2005-2010 рік та реалізацію Державної програми розвитку вищої освіти на 2005-2007 роки, поновлення Міжгалузевої ради з питань професійно-технічної освіти, спільне опрацювання і внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України “Про стимулювання участі роботодавців у підготовці кадрів, матеріальній підтримці навчальних закладів у реалізації освітніх проектів”, підписання Генеральної Угоди між МОН, Мінпраці і Федерацією роботодавців України про співпрацю у підготовці кваліфікованих робітничих кадрів та фахівців в з вищою освітою. А також розроблення пропозицій щодо зниження нарахувань на заробітну плату учнів та студентів-практикантів, створення індустрії засобів навчання, забезпечення інформатизації та комп’ютеризації навчальних закладів та інші.
Водночас МОН планує створити інформаційний банк даних характеристик, оцінок і потреб роботодавців у кваліфікованих фахівцях з вищою та професійно-технічної освітою.
Професійна освіта виступає чинником здатним створити стабільний запас кваліфікації робітника, що дасть змогу оперативно реагувати на швидкі зміни технології виробництва.
Джерело: МОН
|
