Робота є, але...

З одного боку – інформація про високий рівень безробіття.
З іншого – ЗМІ повні оголошень про вакансії. Тож як – можна знайти роботу чи ні?

За останні місяці рівень безробіття справді перестав рости, а навіть подекуди спав, але це не змінює того факту, що на сьогоднішній день без роботи є біля мільйона осіб, серед них – кількасот тисяч осіб з вищою освітою. Диплом магістра ось уже кілька років не дає стовідсоткової гарантії отримання роботи. Часи, коли вистачало закінчення ВУЗу і основ англійської мови, щоб зробити кар'єру, відійшли і то безповоротно.

Аналізуючи оголошення про роботу легко зауважити, кого шукають роботодавці – випускників ВУЗів, з високим рівнем англійської мови, відмінне володіння ПК, досвідом роботи не менше 3 – 5 років і кількома рисами характеру: вмінням працювати в колективі, амбітних, спрямованих на успіх, креативних тощо. Можна замислитися, чи все це потрібно для виконання певного роду роботи, але важко з цим сперечатися – при високому рівні безробіття, ринок праці є ринком працедавця, він диктує умови.

Зареєстрований ринок праці  

http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/rp/zrp/zrp_u/zrp2005.html

1 Дані уточнено по відношенню до раніше опублікованих. Це обумовлено удосконаленням методології розрахунку показника, яка враховує діючу демографічну структуру населення та методику розрахунку  рівня безробіття за методологією МОП. Зокрема, рівень зареєстрованого безробіття визначається як відношення чисельності безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості населення, до середньорічної чисельності населення працездатного віку.

Досвід – це головне

З кожним роком щораз більшу роль відіграє досвід роботи. Ще недавно вважалося, що вистачить після третього-четвертого року почати налагоджувати контакти з працедавцями. І навіть тоді дехто вважав це зайвим. Сьогодні це вже запізно. І не допоможуть виправдання, що заняття у ВУЗі займають так багато часу, що не вистачає часу на роботу. Іншим це вдається і вони легше знаходять роботу. Їх вибере працедавець. Цей “досвід”, однак, не має означати повноцінної роботи у відомому концерні. Також добре похвалитися під заробітком: репетиторством, роботою на вихідних... Це не обов'язково має бути достатнім для отримання посади менеджера в закордонній фірмі, але може допомогти при пошуках першого постійного місця праці.

Варто пошукати за можливістю проходження практики – більшість фірм організовують їх весною, але є й такі, які оголошують набір вже восени або в інший час. Треба, проте, пам'ятати, що кандидатів на проходження практики часто є не менше ніж кандидатів на постійну роботу – кільканадцять кандидатів на місце вже нікого не дивують. Тому деякі фірми навіть від майбутніх практикантів очікують досвіду роботи – необов'язково навіть за спеціальністю. Кандидат повинен показати, що має якісь особливі досягнення, наприклад в громадській організації.

Хто має шанси отримати роботу?

Теоретично кожен. Випускники всіх спеціальностей можуть знайти щось для себе. Неможливо, однак, приховати, що існують галузі, а точніше спеціальності, в яких можна легше отримати роботу. Це посади пов'язані з рекламою та розповсюдженням товарів. І тут не йдеться лише про роботу в магазинах, а про всі фірми, які мають стосунок до торгівлі – виробництва, фармацевтичні підприємства, банки тощо. Їм потрібні торгові представники, консультанти, “продавці-асистенти”. Варто звернути увагу, що відносно рідко в цій сфері потрібна відповідна освіта. Більш ціняться особисті якості, “послужливість”. Це шанс для тих, хто не може знайти роботу в “своїй” сфері.

Робота для кожного

Ті, хто не бачить себе в жодній з запропонованих спеціальностей і не хочуть працювати не за спеціальністю, можуть перевірити, чи є для них пропозиції в галузі, де є робота для випускників кожної спеціальності. Цією “галуззю” може бути державна служба, тобто “бюджетна” сфера – адміністрація, освіта, охорона здоров'я. Перш за все адміністрація, в якій працюють як правники, інженери чи програмісти, так і люди з менш “ринковою” спеціальністю – історики, бібліотекарі, педагоги та інші.

Робота в бюджетній сфері значно відрізняється від роботи в “бізнесі”. З одного боку може бути легше – відомо, скільки заробляєш, коли отримаєш премію, коли закінчиш робочий день... З іншого боку, працівники – “бюджетники”, особливо молодші, з хорошою освітою, нарікають на велику кількість “паперової роботи”, суворі правила, що обмежують креативність працівників, а передусім – на низьку зарплату. Очевидно, порівнюючи зарплату на державній службі з тією, що можна отримувати у міжнародному концерні, помітно різницю. Але не можна забувати, що до великих представництв дістається відносно невелика кількість випускників. Більшість потрапляє у менші фірми, де рівень зарплати не має бути вищий, аніж в державних службах. Власне особи на керівних посадах в адміністрації мають шанс на зарплату в кілька тисяч, а їхня робота може бути зовсім не нудною чи менш відповідальною а ніж робота менеджерів у сфері бізнесу.

Як шукати роботу?

Пошук роботи, власне цієї “вимріяної”, не є простим. На одне місце завжди є багато охочих, до найвідоміших фірм часто приходить кілька тисяч аплікацій на рік, а приймають на роботу найбільше кілька десятків нових працівників. Тому працедавці організують складні відбори, під час яких намагаються знайти найкращих, найбільш відповідних їм кандидатів. На цьому етапі важливим є старанне заповнення аплікації або написання мотиваційного листа і автобіографії, відповідна підготовка до співбесіди. Закордонні фірми також часто організовують заняття “ assessment centre ”, під час яких перевіряють здатність кандидатів до виконання певного виду діяльності за спеціальністю.

Але це не є ані єдиний, ані перший етап пошуку місця праці. З самого початку потрібно продумати, чого ми очікуємо від роботи, на що може сподіватися працедавець, якщо візьме нас на роботу. Необхідним також є аналіз наших здібностей, знань, рис характеру, а також і прагнень, мрій та сподівань. Багато кандидатів робить ту саму помилку, подаючи аплікації всюди, де можливо. Це може спрацювати, якщо ми шукаємо якої-небудь роботи. Інколи і такої потрібно шукати. Але завжди спершу потрібно шукати роботу згідно з планами. В аплікації ми повинні виправдати вимоги працедавця. Працівники відділів кадрів часто скаржаться, що отримують велику кількість анкет від осіб, які не відповідають більшості вимог, які подані в оголошенні. Відомо, що такі особи не мають жодних шансів. Окрім того, що вони марнують час працівникам фірми, то ще й марнують свій час і гроші на висилання таких аплікацій. Однак, це не означає, що якщо кандидат не відповідає на одну з десяти вимог, він повинен відмовитися від спроби зайняти цю посаду.

Шукай допомоги

Пошук робочого місця – це процес, який може тривати багато місяців. Але варто робити все, щоб він був якнайкоротшим. Не вистачить лиш переглядати пропозиції в Інтернеті чи газетах. Так роблять десятки тисяч інших кандидатів. Роботу потрібно справді шукати. Висилати листи до фірм, які навіть не оголошували про вакансії. Розмістити своє CV в Інтернеті та агенціях з підбору кадрів. Дізнаватися, чи в регіоні не плануються якісь інвестиції – це означає нові робочі місця. Запитувати – в родини, в знайомих, друзів – чи вони знають щось про вакансії, чи знають когось, хот шукає працівників? І, зрештою, можна скористатися послугами державного центру зайнятості, які знаходяться у кожному районі.

Статтю підготував Роман Васьків

Центр „Розвитку Студентської кар'єри”
Українського Католицького Університету
вул. Іл. Свєнціцького, 17
м. Львів, 79011
тел.:(032) 240-99-40 факс: 240-99-50
E-mail : careera@ucu.edu.ua
Web : www.ucu.edu.ua/alumni/careera

"Президент "Карітас України" Андрій Васькович: "Потрібні новаторські підходи до розв`язання складних проблем